Людвіг ван Бетговен (1770–1827)
Соната для скрипки та фортепіано № 7 до мінор, op. 30 № 2

1. Алегро кон бріо
2. Адажіо кантабіле
3. Скерцо: Алегро
4. Фінал: Алегро – Престо

Варіації на народну пісню ля мінор, WoO 78

Йоганнес Брамс (1833–1897)
Скерцо до мінор (з сонати FAE)

Сергій Борткевич – Соната для скрипки та фортепіано соль мінор, op. 26

1. I. Состенуто – Алегро драматичне
2. II. Анданте
3. III. Алегро віваче е кон бріо

Ця концертна програма об’єднує чотири шедеври для скрипки та фортепіано, які кожен окремо освітлює власну грань камерної мистецької творчості. Палкі сонати Бетховена, потужне скерцо Брамса та пізньоромантичний світ Сергія Борткевича створюють захопливу музичну подорож.

Соната для скрипки та фортепіано № 7 до мінор Людвига ван Бетховена належить до його найдраматичніших творів цього жанру. Її тривожна, енергійна атмосфера відображає революційний дух Бетховена. Особливо другий розділ привносить глибоку, майже відчуття приреченості лірику, в той час як фінал завершується вогняною віртуозністю.

У Варіаціях на народну пісню ля мінор Людвиг ван Бетховен демонструє своє майстерство у поводженні з простою мелодією, яка завдяки витонченим гармонічним переходам та блискучим орнаментаціям розгортається у вишуканий цикл варіацій.

Скерцо до мінор Йоганнеса Брамса, спочатку написане як частина знаменитої «FAE-сонати» для скрипаля Йозефа Йоахіма, вражає своєю ритмічною силою та пристрасним вираженням. Щільні фортепіанні акорди та вогняна скрипкова лінія роблять його одним з найвражаючих окремих творів Брамса.

Завершує програму Соната для скрипки та фортепіано op. 26 Сергія Борткевича – твір, сповнений блиску пізнього романтизму та глибоко відчутної емоційності.
Тут відкривається звуковий простір, сповнений туги та внутрішнього руху: широкі мелодичні лінії, мерехтливі гармонії та інтенсивний діалог між скрипкою та фортепіано визначають музичну мову. Борткевич поєднує ліричну інтимність з драматичним жестом, приводячи програму до промовистого, незабутнього кульмінаційного моменту.